Правила для дорослих у взаємодії з дитиною
1. Хваліть за успіхи і не сваріть за помилки
Помічайте всі досягнення дитини і не акцентуйте увагу на недоліках. У жодному разі не дорікайте малюкові за те, що він чогось не вміє, навіть якщо це ж завдання легко виконують його однолітки. Не порівнюйте вашу дитину з ними! Пам'ятайте, що порівнювати можна лише вчорашні й сьогоднішні успіхи дитини.
З радістю сприймайте правильні відповіді, аргументовані думки. Вказувати на допущені помилки треба обережно, починаючи з похвали. Наприклад: «Молодець! Ти намагався діяти правильно, але в тебе ще не все виходить. Наступного разу ти зможеш виконати завдання краще, ніж сьогодні».
2. Не поспішайте підказувати
Давайте дитині час поміркувати, не вимагайте швидкого виконання завдання. Не виключено, що дитині щось не вдаватиметься. Не поспішайте їй допомагати, а попросіть виконати завдання іще раз. І лише після того, як вона спробувала, але все ж не змогла подолати проблему, можете втрутитися. Проте в жодному разі не давайте готової відповіді! Натякніть, підкажіть, у якому напрямі дитині слід шукати розв'язок, тобто спробуйте бодай трохи полегшити їй завдання. Але тільки трішки. Це, звісно, непросто. Тут вам знадобляться винахідливість і спритність (до речі, для вас є чудова нагода потренувати ці якості).
3. Не вдається - пропустіть завдання, але обов'язково поверніться до нього!
Може бути й так, що виконати завдання все ж не вдається. Тоді не варто застрягати на ньому. Відкладіть виконання і за день-два поверніться до нього знову. Це дуже важливо, бо наступне може бути
ще складнішим за попереднє. Отже, дитині слід розібратися з першим завданням, а не приступати одразу до другого.
Якщо повернувшись до нього повторно, малюк знову не досягне мети, слід докладно пояснити йому спосіб розв'язання завдання і переконатися в тому, що він його зрозумів. Тоді з наступним подібним він, імовірно, впорається.
Часто-густо буває навіть корисно повернутися і до успішно розв'язаних завдань, щоб повторити і в такий спосіб закріпити засвоєний інтелектуальний спосіб дії.
4. Усе вдається - чудово! Хай малюк пояснить чи доведе правильність варіанту свого рішення
Якщо ви бачите, що дитина впевнено і правильно виконує одне завдання за одним, можете за неї порадіти. Попросіть малюка пояснити, як він розв'язує завдання. Дуже важливо, щоб дошкільник усвідомлював спосіб розв'язку і вмів це довести. Якщо йому це важко зробити, поясніть самі. Тоді усвідомлений дитиною спосіб діяння стане універсальним і за потреби може бути застосований у розв'язку інших завдань. Якщо малюкові щось дається занадто легко, запропонуйте йому придумати аналогічне завдання самостійно (це хороша вправа для розвитку творчих здібностей). Спробуйте вдатися до такого хитрого способу - скажіть, що в його розв'язку є помилка, тоді йому доведеться довести, що він правильно розв'язав завдання.
5. Інтелектуальна гра має викликати лише радість!
Запобігайте виникненню негативних емоцій! Коли ви помітите, що дитина дедалі більше відволікається від гри, частіше припускається помилок, починає розмовляти на інші теми, вона, очевидно, втомилася. У такому разі краще не чекати, доки малюк сам відкине альбом з іграми і скаже: «Набридло!». Така реакція може бути пов'язана з появою негативних емоцій. Намагайтеся передбачити таку ситуацію і попередньо перемкнути увагу малюка на іншу діяльність. Тоді інтелектуальні ігри викликатимуть у нього позитивні емоції. А це хороші передумови для формування стійкої мотивації для розумової діяльності.
6. Ні - насильству!
Якщо малюкові щось не вдається і він не хоче продовжувати будь-яку гру або виконувати певне завдання, у жодному разі не примушуйте його робити це! Навіть якщо вам вдасться його примусити, то основна енергія малюка піде не на розумову роботу, а на подолання свого небажання цим займатися. Примус у таких ситуаціях сприяє виникненню у дитини страху перед можливим покаранням. Коли малюк виконує завдання абияк, він часто відволікається, а тому робить багато помилок, відповідно зазнає ще однієї невдачі. А це, як правило, викликає ще більше незадоволення у дорослих, що зрештою неминуче призводить до нових неприємних переживань дитини. Закріплення таких негативних емоцій поступово породжує стійке негативне ставлення до будь-якої інтелектуальної діяльності, а отже, й до навчання.
Але найбільш руйнівні наслідки має примус, який супроводжується вигуками на кшталт: «Який же ти лінивий, неакуратний!» тощо. Такий «педагогічний» вплив сприяє формуванню у малюка переконаності в своїй нездібності, невпевненості в собі. Невпевненість одразу ж приносить свої плоди, породжуючи все нові й нові невдачі. І самостійно вийти з цього зачарованого кола дитина вже не зможе.
7. Враховуйте індивідуальні особливості малюка!
Коли дитина грає, поспостерігайте, як вона це робить. Якщо вона смілива і впевнена, подбайте про те, щоб навчити її критично оцінювати свої відповіді. А якщо дитина сором'язлива і нерішуча, краще спочатку підбадьорте і підтримайте будь-яку її ініціативу. Коли малюк швидко замінює якісь завдання, спробуйте знайти спосіб зацікавити його, навчіть докладно аналізувати умову задачі, генерувати різні варіанти розв'язання, а потім перевіряти їх. Не будьте байдужими і пасивними, намагайтеся побачити сильні і слабкі місця дитини. Тільки тоді ви зможете використовувати одні шляхи і корегувати інші.
3. Не вдається - пропустіть завдання, але обов'язково поверніться до нього!
Може бути й так, що виконати завдання все ж не вдається. Тоді не варто застрягати на ньому. Відкладіть виконання і за день-два поверніться до нього знову. Це дуже важливо, бо наступне може бути
ще складнішим за попереднє. Отже, дитині слід розібратися з першим завданням, а не приступати одразу до другого.
Якщо повернувшись до нього повторно, малюк знову не досягне мети, слід докладно пояснити йому спосіб розв'язання завдання і переконатися в тому, що він його зрозумів. Тоді з наступним подібним він, імовірно, впорається.
Часто-густо буває навіть корисно повернутися і до успішно розв'язаних завдань, щоб повторити і в такий спосіб закріпити засвоєний інтелектуальний спосіб дії.
4. Усе вдається - чудово! Хай малюк пояснить чи доведе правильність варіанту свого рішення
Якщо ви бачите, що дитина впевнено і правильно виконує одне завдання за одним, можете за неї порадіти. Попросіть малюка пояснити, як він розв'язує завдання. Дуже важливо, щоб дошкільник усвідомлював спосіб розв'язку і вмів це довести. Якщо йому це важко зробити, поясніть самі. Тоді усвідомлений дитиною спосіб діяння стане універсальним і за потреби може бути застосований у розв'язку інших завдань. Якщо малюкові щось дається занадто легко, запропонуйте йому придумати аналогічне завдання самостійно (це хороша вправа для розвитку творчих здібностей). Спробуйте вдатися до такого хитрого способу - скажіть, що в його розв'язку є помилка, тоді йому доведеться довести, що він правильно розв'язав завдання.
5. Інтелектуальна гра має викликати лише радість!
Запобігайте виникненню негативних емоцій! Коли ви помітите, що дитина дедалі більше відволікається від гри, частіше припускається помилок, починає розмовляти на інші теми, вона, очевидно, втомилася. У такому разі краще не чекати, доки малюк сам відкине альбом з іграми і скаже: «Набридло!». Така реакція може бути пов'язана з появою негативних емоцій. Намагайтеся передбачити таку ситуацію і попередньо перемкнути увагу малюка на іншу діяльність. Тоді інтелектуальні ігри викликатимуть у нього позитивні емоції. А це хороші передумови для формування стійкої мотивації для розумової діяльності.
6. Ні - насильству!
Якщо малюкові щось не вдається і він не хоче продовжувати будь-яку гру або виконувати певне завдання, у жодному разі не примушуйте його робити це! Навіть якщо вам вдасться його примусити, то основна енергія малюка піде не на розумову роботу, а на подолання свого небажання цим займатися. Примус у таких ситуаціях сприяє виникненню у дитини страху перед можливим покаранням. Коли малюк виконує завдання абияк, він часто відволікається, а тому робить багато помилок, відповідно зазнає ще однієї невдачі. А це, як правило, викликає ще більше незадоволення у дорослих, що зрештою неминуче призводить до нових неприємних переживань дитини. Закріплення таких негативних емоцій поступово породжує стійке негативне ставлення до будь-якої інтелектуальної діяльності, а отже, й до навчання.
Але найбільш руйнівні наслідки має примус, який супроводжується вигуками на кшталт: «Який же ти лінивий, неакуратний!» тощо. Такий «педагогічний» вплив сприяє формуванню у малюка переконаності в своїй нездібності, невпевненості в собі. Невпевненість одразу ж приносить свої плоди, породжуючи все нові й нові невдачі. І самостійно вийти з цього зачарованого кола дитина вже не зможе.
7. Враховуйте індивідуальні особливості малюка!
Коли дитина грає, поспостерігайте, як вона це робить. Якщо вона смілива і впевнена, подбайте про те, щоб навчити її критично оцінювати свої відповіді. А якщо дитина сором'язлива і нерішуча, краще спочатку підбадьорте і підтримайте будь-яку її ініціативу. Коли малюк швидко замінює якісь завдання, спробуйте знайти спосіб зацікавити його, навчіть докладно аналізувати умову задачі, генерувати різні варіанти розв'язання, а потім перевіряти їх. Не будьте байдужими і пасивними, намагайтеся побачити сильні і слабкі місця дитини. Тільки тоді ви зможете використовувати одні шляхи і корегувати інші.
Коли дитина має свій логічний підхід до розв'язання завдання , яке часто-густо буває дуже цікавим й оригінальним, не можна зупиняти дитину, краще запитати: «Чому ти так вважаєш?»
.
